|
Небесний покровитель парафії
Святий великомученик Димитрій походив з родини начальника
македонсь-кого міста Солунь (тепер Салоніки на північному
сході Греції). У той час, коли переважна більшість мешканців
міста, як і цілої Римської імперії ІІІ століття по Різдві
Христовім, були язичниками, батьки Димитрія таємно сповідували
християнську віру. Християни того часу жили в атмосфері
во-рожнечі та переслідувань, тому сім'я Димитрія, батько
якого посідав важ-ливу державну посаду, змушена була
приховувати свої релігійні погляди.
Щойно Димитрій досяг свідомого віку, батьки привели
його до потаємної кімнати свого будинку, в якій тримали
ікони, та сказали: "Любий сину! Ось зображення
Того Єдиного Істинного Бога, Котрий сотворив небо і
землю, і все, що наповнює її, а це зображення Його Матері,
Владичиці нашої, Діви Богородиці". І, починаючи
з цих слів, навчили юнака Христової віри.
Після смерти батька Димитрій почав керувати Солунським
краєм - землею, що мала свою Церкву ще від апостольських
часів (до мешканців Солуні звернені два послання св.
ап. Павла). Молодий начальник сміливо розірвав з поганськими
вченнями та почав відкрито сповідувати Христа, заохочуючи
до правдивої віри й земляків. Імператор Максиміліян,
дізнавшись про це, на-казав позбавити Димитрія високої
посади та ув'язнити його.
Перебуваючи в Солуні, імператор тішився з улюбленої
розваги: поєдинків гладіятора Лія, який з підвищення
для бою кидав супротивників донизу на гострі списи.
Один з солунських християн, які дуже поважали Димитрія,
юнак Нестор, не міг більше споглядати на зухвалі розваги
імператора та його оточення, тому вирішив піти на бій
супроти Лія. Нестор прохав благо-словення в ув'язненого
Димитрія, а той, благословивши юнака на подвиг, передбачив
перемогу Нестора та його мученицьку смерть. Нестор подолав
Лія, а розгніваний імператор наказав закатувати переможця
разом із Димит-рієм. За деякий час по мученицькій смерті
обох християн було знайдено тіло Димитрія, котре виточувало
чудодійне миро. Православна Церква визнала Димитрія
та Нестора святими. Мощі вмч. Димитрія дотепер зберігаються
у величному соборі в Солуні.
Давня македонська столиця Солунь була великим багатонаціональним
міс-том. У ньому, серед інших народів, мешкало чимало
представників різних слов'янських груп. З Солуні походили
просвітителі слов'ян та знавці їх мов рівноапостольні
Кирило і Мефодій. Можливо, саме тому культ вмч. Димит-рія
Солунського поширився і серед слов'янських народів.
Ще київські князі прагнули дістати часточки мощів солунського
великомученика та будували храми на його честь. Наприклад,
нинішній Свято-Михайлівський Золотовер-хий монастир
у Києві розташований на місці княжого Свято-Дмитрівського
монастиря, збудованого ще перед 1062 роком князем Ізяславом
Ярослави-чем (у хрещенні Димитрієм). На згадку про це
каплиця у приміщенні Патрія-рхії Української Автокефальної
Православної Церкви, яке знаходиться на території Михайлівського
монастиря, посвячена на честь вмч. Димитрія.
Пам'ять про вмч. Димитрія зберігається багатьма народами,
під опіку свя-того молитовно вдаються під час лих та
нападів ворогів, також його вважа-ють охоронцем міст.
Це знайшло свій вияв й у богослужбовій прославі свя-того.
Постать вмч. Димитрія Солунського здавна приваблювала
українців ще й через його правдивість та безкомпромісність
у сповідуванні віри, через приклад опору злочинним діям
влади. День пам'яті святого 26 жовтня (8 листопада за
новим стилем) святкується Українською Церквою як одне
з великих свят.
Тропар, гл. 3: "Великого в напастях оборонця придбала
в тобі вселенна, страстотерпче, що ворогів перемагаєш,
і як Лієву переміг ти гординю, і на подвиг схилив Нестора,
так, святий Димитрію, Христу Богу моли-ся, щоб подав
нам велику милість". Кондак, гл. 2: "Струмками
крови твоєї, Димитрію, Церкву Бог окропив, давши тобі
силу непереможну, зберігаючи місто твоє непорушним,
його ж бо єси твердиня".
|
