Відродження храму

Після проголошення незалежної Української держави 1991 року почався новий етап в історії храму. Історично українську церкву обрала собі за місце молитви міська громада Української Автокефальної Православної Церкви. 8 листопада 1992 року, в день пам'яти вмч. Димитрія Солунського, відбулося перше після 1930 року богослужіння в церкві, приміщення якої на той час ще займав кінотеатр.
Знаковою подією в житті храму стало перебування в ньому 20 грудня 1992 року Святійшого Патріярха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника) - першого в історії київського архиєрея з патріяршим титулом. Владика Мстислав молився за Літургією, що правилася у той день в храмі, та благословив поставлення в диякони монаха Ігоря (Ісіченка) - згодом першого настоятеля відновленої парафії.
Перші місяці співіснування парафії та установ, що в часи СССР користувалися приміщеннями храму, не були легкими. Розклад богослужінь мусив бути узгодженим з керівництвом кінотеатру, у якого винаймалося приміщен-ня церкви для належної відправи. Усі необхідні для богослужіння речі вірні приносили з собою, щоразу освячуючи храм перед початком спільної молитви. Траплялися випадки, коли, не дочекавшись на завершення богослужіння, працівники кінотеатру починали кіносеанс. У решті храмових приміщень розташовувалися майстерні, крамниці та допоміжні служби. Нерідко богослужбові відправи проходили під акомпанимент шуму верстатів, ударів пресу та нецензурної лайки робітників. Приміщення звільнялися неохоче, траплялися випадки погроз та агресивних дій з боку осіб, що займали церковну територію. Парафіяни змушені були встановлювати цілодобове чергування, щоб запобігти візитам несподіваних гостей.
З 1 листопада 1993 року богослужіння у Свято-Дмитрівському храмі знову стають регулярними. Настоятелем парафії після архиєрейської хіротонії ієромонаха Ігоря (Ісіченка) став священик Віталій Зубак. Відбувається поступове повернення приміщень церкви Свято-Дмитрівській парафії м. Харкова. На території церкви починає працювати консисторія - центр єпархіяльного управління. Свято-Дмитрівський храм стає місцем постійного служіння єпархіяльного архиєрея. В середині 90-х років відбувається низка ремонтно-реставраційних робіт, покликаних забезпечити елементарну відповідність приміщень для церковних потреб. Майже цілковита відсутність спонсорів чи державної підтримки відбудови призвела до проведення робіт коштом самих парафіян, а за умов загальної економічної кризи можливості парафії виглядали більш ніж скромними.
Проте духовне життя Свято-Дмитрівської парафії розвивалося досить динамічно. Це визнавав і Святійший Патріярх Димитрій (Ярема), який у 90-х роках ХХ століття кілька разів відвідував Свято-Дмитрівську церкву, особисто знав багатьох її парафіян. Владика відзначав особливість спокійної молитовної атмосфери, яку вдалося створити у відновленій парафіяльній спільноті.
Проєкт архитектурно-художнього рішення Свято-Дмитрівського храму було виготовлено Юрієм Донцовим у Харківському художньопромисловому інституті протягом 1993-1995 років та затверджено Харківською міською радою з архитектури та містобудування 1996 року. Цей проєкт передбачає віднову богослужінь у центральній наві храму, обладнання в бічних навах каплиці, церковної бібліотеки, кімнат для парафіяльної школи та іконописної майстерні. На жаль, для повного втілення навіть цього скромного проєкту в парафії досі немає коштів.
Проте ще прикріше констатувати, що за будь-яких обставин відновити колишню красу Свято-Дмитрівської церкви навряд чи вийде. Безглузде руйнування та невміле господарювання власників церковного приміщення у ХХ ст. призвели до непоправних змін. Склепіння храму фактично розбито надвоє великою тріщиною, тому вже не може слугувати опорою для віднови бань та дзвіниці. Укріплення стін ускладнюється через вібрацію, джерелом якої є постійний рух машин та трамваїв прилеглою вулицею, що стала однією з основних магістралей міста. Додатковою причиною вібрації є прокладений неподалік від церкви тунель однієї з гілок харківського метрополітену. Врешті, структура ґрунтових вод за кілька століть змінилася кардинально. Все це не дає підстав для оптимізму.
16 вересня 1998 року рішенням Харківської міської ради Свято-Дмитрівську церкву повернено у власність парафії. 11 серпня 1999 року було оформлено акт передачі споруди церковній спільноті. Невдовзі, 19 вересня 1999 року, відбуваються збори фундаторів Свято-Дмитрівського катехитично-пастирського центру, утвореного на базі парафії та покликаного стати найголовнішим осередком духовного життя в єпархії.
11 червня 1999 року до Свято-Дмитрівського храму м. Харкова прибула з Франції ікона свт. Іоана (Максимовича), архиєпископа Шанхайського і Сан-Франциського, чудотворця (1896-1966). Її привіз народжений у Харкові священик Олександр Козакевич, громадянин Франції, колишній іподиякон свт. Іоана. Цей образ, що є однією з найбільших святинь храму, підкреслює особливий молитовний зв'язок парафіяльної спільноти зі своїм прославленим земляком, до котрого парафіяни церкви келійно звертали молитви ще до проголошення правлячим архиєреєм дозволу на церковне шанування в Ха-рківсько-Полтавській єпархії свт. Іоана.
А 13 жовтня 2002 року перед початком Святої Літургії парафіяни урочисто зустрічали першого архиєрея з юрисдикції Вселенського Константинопольського Патріярха, який відвідав Свято-Дмитрівський храм Харкова, - архиєпископа Антонія (Щербу).