1931-1938 у Львовi Володимир Ярема навчався малярства в художника Павла Ковжуна. Вiн студiює теорiю музики, сольфеджiо, дириґування, засновує хори. Вступив до ОУН. 1938-1939 рр. служив у польському вiйську, взяв участь у перших боях Другої свiтової вiйни. Опинився в нiмецькому полонi.

3 серпня 1947 р. був висвячений на диякона, а 10 серпня 1947 р. - на священика. Служив на парафiях Львiвщини. Часто переводився з парафiї на парафiю з огляду на проповiдницьку активнiсть та вiдмову спiвпрацювати з органами безпеки. На початку 1989 р. звернувся з листом до митрополита Фiларета, закликаючи Церкву пiдтримати визвольнi змагання українського народу.

19 серпня 1989 р. прот. Володимир Ярема проголосив перехiд Петропавлiвської парафiї м.Львова до юрисидкцiї Української Автокефальної Православної Церкви на чолi з блаженнiшим митрополитом Мстиславом (Скрипником). Пiсля смерти Патрiярха Мстислава на прохання єпископату прийняв чернечий постриг i був висвячений на єпископа. 7 вересня 1993 р. Другий Помiсний Собор обрав його на Патрiярха Київського i всiєї України. 14 жовтня 1993 р. в церквi Спаса на Берестовi вiдбулася iнтронiзацiя.

Протягом свого патрiяршого служiння Його Святiсть Димитрiй вiдвiдав усi єпархiї УАПЦ в Українi, США, Польщу. Охоче проповiдував у рiзних суспiльних середовищах. Виявляв постiйну турботу про налагодження мiжцерковних стосункiв i творення єдиної Помiсної Церкви в Українi. Постiйно дбав про розвиток церковного мистецтва на засадах нацiональної традицiї, про воцерковлення української молодi та iнтелiґенцiї.

Друкованi працi пов'язанi з проблемами суспiльного служiння Церкви (послання до християн України "На порозi 2000 року", цикл послань "Розмови про страшне сьогодення", статтi в газетах "Наша вiра", "Успенська вежа"), iсторiєю iконопису в Українi. Видав книгу "Дивний свiт iкон" (Львiв: Логос, 1994). Пiдготував i подав до друку двотомну монографiю з iсторiї iконопису.

У своєму передсмертному заповiтi Святiший Патрiярх Димитрiй пише: "В разi мого вiдходу вiд керiвництва Українською Автокефальною Православною Церквою прошу ... не проводити жодних соборiв самостiйно, без участи дiаспорної частини нашої Церкви. Благословляю пiсля мене поминати блаженнiшого митрополита Костянтина, предстоятеля УАПЦ в дiаспорi та УПЦ в США, наступника Святiшого Патрiярха Мстислава, як предстоятеля нашої Помiсної Церкви, єдиної в усьому свiтi.