Заява архиєпископа Харківського і Полтавського
Ігоря (Ісіченка) з приводу ухвали Синоду УПЦ (МП) про відновлення
переговорів з УАПЦ
Хотілося б сподіватися, що ухвала Синоду Української Православної
Церкви (Московського Патріярхату) з 9 лютого 2006 р. свідчить
не про бажання використати передвиборчу кон'юнктуру та крах
перемовин групи митрополита Мефодія (Кудрякова) з УПЦ-КП,
а про визнання Української Автокефальної Православної Церкви
рівноправним партнером у пошукові виходу з ситуації розколу
та реальне бажання формувати атмосферу християнської солідарности,
без котрої будь-які заяви про переговори залишаться порожнім
звуком. На жаль, події десятирічної давнини, осені 1995
р., до яких апелює Синод УПЦ (МП), були пов'язані зі спробою
розколу УАПЦ та УПЦ-КП під прикриттям ідеї "об'єднання
Церков" у єдину "УАПЦ-КП" задля запобігання
виборові митрополита Філарета (Денисенка) на патріярший
престіл. Організатори розколу - єпископ Мефодій (Кудряков)
й архиєпископ Петро (Петрусь) - тоді справді почали сепаратні
перемовини з УПЦ (МП) та створили комісію для ведення перемовин.
Її праця вичерпалася за два місяці, коли стало очевидним,
що від "УАПЦ-КП" чекають лише узгодження умов
для переходу до УПЦ (МП) її колишніх священнослужителів.
Для УАПЦ сумний період розколу завершився 17 жовтня 1996
р. Документи "УАПЦ-КП", починаючи від проголошення
об'єднання УАПЦ з УПЦ-КП та створення комісії для перемовин
з УПЦ (МП) й аж до виведення поза штат Патріярха Димитрія,
не мають жодної канонічної сили ані для УАПЦ, ні для УПЦ-КП.
Тому жест Синоду УПЦ (МП) звернений не до якоїсь церковної
структури, а до марґіналів, що згуртувалися в жовтні 1995
р. в "УАПЦ-КП", потім же, після провалу цієї авантюри,
подалися далі в своєму невпинному дрейфі. Якщо Синод готовий
пробачити своїх заборонених священнослужителів і прийняти
їх під свою душпастирську опіку, це може сприяти подоланню
анархії в церковному житті України, носіями якої найчастіше
стають саме ці особи. А відтак це матиме позитивне значення
для християнської спільноти України. Вірні ж Української
Автокефальної Православної Церкви, канонічно очоленої після
упокоєння Святішого Патріярха Мстислава Блаженнішим митрополитом
Константином, без благословення компетентної церковної влади
не братимуть участи в жодних сепаратних переговорах.
м.Харків
2 (15) лютого р.Б. 2006
Стрітення Господнє
