ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря
всечесному священству й побожним мирянам
Харківсько-Полтавської єпархії
Української Автокефальної Православної Церкви
з нагоди початку Великого посту 2008 року
Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!
Наше головне почуття на світанку Великого посту найкраще
висловлює кондак Великого канону прп. Андрія Критського:
"Душе моя, душе моя, встань - чого спиш ти?".
Сном душі називає церковний поет нашу фатальну втечу від
реального світу. Гіркий стан апатії, постійна дратівливість,
кризи й конфлікти - ці симптоми духовної недуги знайомі
багатьом із нас. Щоб вирватися з підступних обіймів цього
сну й повернутися в дійсність, потрібні добра воля, наполегливість,
а також тверезість думки, здатної розрізнити ілюзію та реальність.
Головне ж - необхідна Божа ласка, батьківська допомога кожному
з нас, блудних синів і доньок Творця.
Великий піст - час повернення духовної свободи. Досвід гріха
відкрив нам підступну перспективу рабського існування, -
воно настає, коли ми зраджуємо Бога, тікаємо від Його неосяжної
любови. І тепер ми вже знаємо: відновити щасливе, вільне
життя можна лише в гармонійному єднанні з Небесним Отцем,
Який відкриває шлях до Себе через Єдинородного Сина.
Сам Господь наш Ісус Христос, прийнявши хрещення в Йордані,
перед початком Свого навчального служіння постив. "І
Він був сорок днів у пустині" (Мк. 1:13), "і
за тих днів Він нічого не їв" (Лк. 4:2). І тепер
перед причастям, готуючись до прийняття Святих Таїн, християнин
ще звечора нічого не їсть і не п'є. Ми захоплюємося витривалістю
давніх подвижників, а також пригадуємо наших прадідів, які
могли по кілька днів - на початку Великого посту, наприкінці
Страсного тижня - цілком забувати про їжу, переживаючи особливе
молитовне єднання з Христом, що йде на добровільні страждання.
Для переважної ж більшости сучасних християн на час Великого
посту досить відмовитися від скоромної їжі та риби.
Буває, людина не наважується постити, посилаючись на слабке
здоров'я або брак вибору страв. Насправді східна християнська
традиція з огляду на наші людські немочі виробила цілу систему
полегшення дисципліни харчування з єдиною метою: відкрити
можливість прилучитися до посту буквально кожному. Для початківців
досить буде принаймні частково обмежити споживання, аби
реалізувати здатність своєї особистости бути сильнішою за
інстинкти.
Свідомий вибір духовної свободи кличе нас до стану, який
середньовічні книжники називали "трезвінням",
маючи на увазі не лише непідвладність п'янким трункам, але
насамперед уважність, пильність, молитовну зосередженість.
Цей стан по-українському іноді називають "чуванням",
пов'язуючи його з євангельським напученням: "Уважайте,
чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!..
Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі,
чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком"
(Мк. 13:33, 35). Отже, для кожного, хто стає на шлях посту,
незалежно від здоров'я й релігійного досвіду, вкрай необхідно
звільнитися від влади алкоголю, тютюну, наркотиків.
Піст дає нагоду розвінчати міф про нездоланну залежність
людини від сексуальної пожадливости. Добровільне стримування
чуттєвости відкриває нам справжню радість чистоти, дає усвідомлення
своєї статевості як Божого дару, а не тягаря, що гнітить
нас і узалежнює. Дару, що його вповні розкривають благословенний
Церквою шлюб, подружнє кохання, народження дітей.
Чування й молитва несумісні з тим аґресивно-збудженим станом,
що формується в нас інформаційною навалою. Нетрі сонних
фантазій наповнюють персонажі сентиментальних серіялів або
"реаліті-шоу", ритми невпинної музики, якими хтось
відгороджується від довкілля, повітряні кульки над героями
інформаційних програм… Великий піст запрошує нас дивитися
на чужу гру очима стороннього спостерігача, не впускаючи
її учасників до власного серця.
Ми покликані у світ величного спокою. Саме в цьому єдиному
реальному світі, що відкривається перед спраглим Бога серцем,
ми зможемо почути голос Отця, зустріти передвічне Слово
Отця - Його Одноістотного Сина, посланого до нас, аби допровадити
до природної оселі. Зосереджена тиша посту необхідна, аби
не загубити Слово серед гамірливого довкілля. Хай же в зустрічі
з Христом ми, звільнені від влади примар, відкриємо свою
справжню життєву дорогу, про яку Господь сказав: "Я
дорога, і правда, і життя" (Ін. 14:6). І нехай
перебуває з усіма, хто входить у плідний час посту, Його
благословення - Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас
і на віки вічні. Амінь.
† Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
Свято-Дмитрівська церква
м. Харків
25 лютого (9 березня) р.Б. 2008. Прощена неділя
