Заява архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря про загострення політичної напружености в Харкові
(15 березня 2006 р.)

Вибори, національні відносини та відповідальність політика

У святий для кожного православного християнина час Великого посту в перебігу передвиборчої кампанії провокаційні дії політичних сил, пов'язаних із економічними інтересами російського бізнесу в Україні, спричинили несподіване загострення політичної ситуації в Харкові. Формальною підставою для цього стали чергові ініціятиви щодо запровадження в місті російської мови в статусі офіційної. Лишаючи фахівцям правну оцінку цього акту, що здається більш ніж сумнівним з погляду чинного законодавства, Церква вважає за необхідне звернути увагу на небезпечні суспільно-етичні та етнополітичні наслідки безвідповідального занурення в делікатну сферу міжнаціональних відносин.

Немає жодних підстав говорити про насильно обмежене функціонування в Харкові російської мови, яка продовжує панувати в місцевому самоврядуванні, бізнесі, освіті. Спекулювання мовною, як і конфесійними та етнокультурними проблемами, боротьба за зміну державної символіки стали для частини політиків вдалою формою приховування суто економічних інтересів та залежності від іноземних інвеститорів. Церква закликає виконавчу та судову владу України вживати передбачених законом засобів для захисту честі та гідності громадян від передвиборчих технологій, що дестабілізують суспільне життя.

Не схвалюючи жодних насильницьких дій і образи людської гідности опонентів, ми з розумінням і співчуттям ставимося до акцій громадянського опору харків'ян, які виявили протест проти неконституційного рішення міської ради щодо надання особливого статусу російській мові. Спровоковане діями окремих депутатів напруження в міжетнічних стосунках не властиве для Харкова, міцна закоріненість якого в українську козацьку минувшину не лише зробила місто важливим осередком формування новочасної української національної ідеї, але й забезпечила передумови для діяльності в ньому десятків національних товариств і земляцтв.

Ми, звичайні харків'яни, не засліплені виборчими перегонами, маємо спільні цінності: спокій, стабільність, здоров'я, безпеку життя, добробут, ґарантії людських прав. Україномовна частина харків'ян розуміє стурбованість земляків, які послугуються в побуті російською мовою, ймовірними спробами київської бюрократії нав'язати їм невластивий мовний режим. На жаль, авторитарні методи управління державою, ще не подолані новими поколіннями політиків, дають підстави остерігатися чиновницького втручання до внутрішнього світу людини. Ще не забулися совєтські часи, коли послугування в побуті українською мовою оцінювалося як буржуазний націоналізм. Слід би пам'ятати це політтехнологам, перш ніж лякати пересічних телеглядачів закликом "Думай по-українському!" Але значно підступніші в телерекламі фальшиві сльози за дитиною, яку змушують говорити державною, а не рідною мовою.

Східних українців, котрі змогли створити потужну індустрію і високі технології завдяки глибині, проникливості й винахідливості свого розуму, не ввести в оману дешевими передвиборчими акціями. Провінційні ідеї запровадження місцевої офіційної мови та утворення сепаратних анклавів не приваблять розвинену людину, що прагне інтеґруватися в ґлобальну цивілізацію, зберігаючи свою самобутність, і шануватися в світі як представник самостійної ориґінальної країни. Закликаю вас зберігати спокій і розважливість перед провокаціями безталанних політиків, здатних лише рік у рік спекулювати набридлими ідеями зі смітників останньої імперії.

Запам'ятайте імена тих, хто прагне розсварити нас і, ділячи наше майно, ховатися за галасливими кампаніями захисту харківських росіян. Запам'ятайте їхні імена та партії, щоб пригадати 26 березня біля виборчої урни.

А потужну російську громаду Харкова не ввести в оману принизливими голосіннями над її удаваною неспроможністю зрозуміти, яку зупинку метро оголошує диктор рідною всім нам мовою засновників слобожанської столиці.