РIЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
архиєпископа Харківського і Полтавського ІГОРЯ
всечесному священству й побожним мирянам
Харківсько-Полтавської єпархії
Української Автокефальної Православної Церкви

Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!

В ці радісні різдвяні дні, споглядаючи духовними очима вифлеємський вертеп, ми бачимо три величні постаті, які схилилися в покорі перед Дитинкою Ісусом. Три мудреці, три загадкові східні царі, про яких згадує євангелист Ма-тей, перетворилися в християнській традиції на символи побожного прийн-яття незбагненної для людини Господньої волі. Народна фантазія винаходить їм імена - Каспер, Мельхіор і Валтасар, - намагається простежити маршрут їхньої подорожі, залюбки звертається до них у різдвяних піснях:

Тріє царі, де ідете?
Ми ідем в Вифлеєм,
Віншуєм спокоєм
І повернемся.

Коли ж ми чуємо про золото, ладан і смирну, принесені до різдвяних ясел трьома царями, кожен християнин хоча б на мить має замислитися: а що він несе народженому Ісусові? З якими дарами приходить до різдвяних свят? Що кожен із нас зробив у житті, зокрема за минулий рік, для Бога, для Церкви, для свого ближнього?

Три мудреці принесли Ісусові золото, як підвладні - символічну данину Небесному Цареві. Золото - частка Божого творіння, що стала в нашій цивілізації універсальним виміром земних багатств. А скільки земних скарбів зникло і зникає через їхнє безжальне марнування! Газовий шантаж Росії нещодавно нагадав нам про зниклі багатства Шебелинки й Дашави. Людство повинне усвідомити, що звичайна ощадливість у використанні води чи палива, поса-джене деревце чи розчищена від смітників галявина, - не менш дорогий да-рунок Творцеві світу, ніж принесене царями золото. Нам усім дає в цьому чу-довий приклад Його Всесвятість Вселенський Патріярх Варфоломей, котрого за невтомну екологічну діяльність називають навіть "зеленим патріярхом".

Ладан дарується Ісусові, як Богу. Так, як приноситься ладан Богові на кожній церковній відправі, здіймаючись із кадила духмяним димом. Наша участь у богослужінні, піст і молитва, турбота і про конкретний храм, і про всю Христову Церкву - ось що, як ладан, жертвуємо ми Божому Синові.

Третій дарунок царів, смирна, приноситься Ісусові як людині, котра має померти. Адже смирну на Сході використовували в похоронних обрядах, коли готували тіло до вічного спочинку. Ми визнаємо Ісуса не тільки за Божого, але й за Людського Сина, в якому поєдналися Божа і людська природи, - і даруємо Йому замість смирни свої вчинки милосердя стосовно ближнього. Бо ж і Сам Христос навчає: "Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Мо-їх цих, те Мені ви вчинили" (Мт. 25:40). Пригадаймо, з яким досвідом стосунків з іншими людьми, Ісусовими найменшими братами, йдемо ми в різдвяну подо-рож до Христа. І не барімося виправити помилки й доповнити те, чого нам бракує, доки перебуваємо ще в дорозі.

Східні мудреці простували в невідомість. Вони знали тільки, обнадієні зіркою, що десь приходить у світ незвичайний Цар, перед яким мають схилитися в покорі всі народи. Шукаючи цього юдейського Царя, мудреці приблукали були до Іродової столиці й наївно розпитували там усіх довкола: де б же мав народитися новий Цар? Ми, християни, обдаровані Богонатхненною мудрістю Євангелія, вже знаємо з цілковитою певністю, ким є той Цар насправді. Ми можемо в своїй дорозі до Спасителя світу покластися на Боже Одкровення, взяти за непомильного провідника саму Христову Церкву.

Однак часто ми зрікаємося цього мудрого провідника й вдаємося за допомогою до сил, що несуть убивство й зневагу до людської особистости, втілюючи гордовитий бунт проти Творця. Щорічне скорочення числа українців на мільйон - що це, як не Іродів гріх кожного з нас - нації, котра прирікає себе на вимирання? До цього гріха причетний кожен, хто вбивав або допомагав вбивати ненароджених дітей, хто через засоби масової комунікації, через мистецькі твори прищеплює психологію самодостатности людської особи й моральної вседозволености, хто має стосунок до зневажання таїнства шлюбу та руйнування встановленого Богом інституту родини, хто плекає культ споживацтва й культуру смерти.

Різдвяна зірка кличе нас усіх до вифлеємського вертепу. Шукаймо ж у собі, в своєму житті дарів, гідних Христа, з якими й ми могли б з'явитися перед народженим Передвічним Богом. Здійснімо в ці святкові дні нашу духовну прощу до Вифлеєму. Приєднаймося до трьох преславних звіздарів, схиляючись у поклоні перед яслами, де лежить Божий і Людський Син.

Ми також Христу поклін свій віддаймо,
І разом з небесним хором співаймо:
Слава во вишніх Богу,
Слава во вишніх Богу,
І мир всім на землі!

Христос народжується! - Славімо Його!

† Ігор,
архиєпископ Харківський і Полтавський

м.Харків
Різдво Христове 2005 / 2006 року