UKRAINIAN AUTOCEPHALOUS ORTHODOX CHURCH

Харківсько-Полтавська єпархія після її входження до складу Української Автокефальної Православної Церкви на засадах акту 27 липня 1942 р. пережила тривалий період репресій, заборон і відвертої чи прихованої дискримінації. Від часу вступу до Харкова Червоної армії 23 серпня 1943 р. і аж до першого єпархіяльного собору 4 квітня 1992 р. єпархія не мала можливостей до леґальної діяльности. Внаслідок волюнтаристських спроб посткомуністичного уряду України творити церковні структури методом адміністративного впливу єпархіяльний центр позбавлявся юридичних прав протягом 1992-1995 та 2003-2006 рр. І хоча ці насильницькі дії не змогли знищити Церкви та зруйнувати єдність церковних громад, адміністративний тиск на Харківсько-Полтавську єпархію створював непотрібну напруженість у державно-церковних стосунках і провокував появу різного роду авантюристів, зацікавлених у дестабілізації суспільного життя в Україні.

Перший єпархіяльний архиєрей, 78-річний митрополит Феофіл Булдовський, був 12 листопада 1943 р. заарештований НКВД й помер в ув'язненні 20 січня 1944 р. Тисячі священнослужителів і мирян стали жертвами большевицького терору або були змушені виїхати за кордон. На жаль, дискримінація не припинилася й після проголошення самостійної Української Держави. Кафедральний Успенський собор досі не повертається Харківсько-Полтавській єпархії УАПЦ. Було відібрано й передано іншій конфесії будинок єпархіяльного управління. Чинилися спроби захоплення храмів. Вірні УАПЦ переживають потужний психологічний тиск, стають об'єктами дезінформації.

На жаль, правозахисні інституції виявили себе неспроможними захистити людську гідність і конституційні права громадян України, що належать до Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Рішення Шевченківського суду м.Києва, який виправдав бандитський напад на Патріярхію УАПЦ 4 лютого 2005 р., мало потужний суспільний резонанс, сіючи зневіру в справедливості судової системи сучасної України. Жоден прокурор, до якого зверталися вірні Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ за захистом від зазіхань на їхні права, не використав своїх повноважень для покарання протиправних дій. Попри заяви міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка безкарними лишаються кримінальні злочинці, винні в побитті прот. Валерія Копійки, члена Патріяршої Ради Євгена Сверстюка, ветерана правозахисного руху Віталія Шевченка, пограбуванні майна релігійно-культурного центру, що діяв при Патріярхії УАПЦ в Києві протягом 1997-2005 рр. Народний депутат України Юрій Кармазин і його "Партія захисників вітчизни" брали безпосередню участь у знищенні київського релігійно-культурного центру УАПЦ. Окремі працівники секретаріяту Президента України виявилися причетними до авантюри з "об'єднанням УАПЦ та УПЦ-КП", що планувалася на листопад 2005 р. У багатьох ситуаціях Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ відчувала потужну протидію "ордена святого Станіслава", під прикриттям якого відбувся розкол 2003 р. в УАПЦ та утворювався альтернативний адміністративний центр "митрополита Мефодія" (Валерія Кудрякова).

За цих умов єдиним правним виходом із конфлікту, нав'язаного УАПЦ, що дозволив би забезпечити можливості для апостольського служіння Харківсько-Полтавської єпархії на її традиційному канонічному терені, виявилася реєстрація єпархіяльного статуту в статусі окремого релігійного об'єднання та визнання єпархіяльної консисторії новим, незалежним від розкольницької "патріярхії" "митрополита Мефодія" (Валерія Кудрякова) релігійним центром. Це дозволило утриматися від зміни юрисдикції, зберегти вірність історичному центру УАПЦ в діяспорі й захистити фундаментальні релігійні права і свободи вірних Харківсько-Полтавської єпархії. Здійснити цей проєкт дозволили принципова позиція Міністерства юстиції України, розуміння з боку Харківського, Полтавського та Луганського обласних управлінь у справах релігій, підтримка комісії з культури і свободи совісти Верховної Ради України, солідарність Світового Конґресу Українців, Організації Українських Націоналістів, партії "Християнсько-Демократичний Союз" та низки інших партій і громадських організацій, конструктивний підхід дирекції Державного департаменту в справах релігій Міністерства юстиції України.

Маючи за мету забезпечення оптимальних умов для здійснення святою Христовою Церквою її апостольської місії в Україні, зважаючи на реальні обставини служіння Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ та перспективу творення єдиної Помісної Церкви в Україні, освячений Єпархіяльний Собор ухвалює:

1. Продовжити пошук шляхів для оздоровлення церковного життя в Україні на канонічній основі визнання особливого авторитету Його Всесвятости Вселенського Патріярха та Константинопольської Церкви-Матері.

2. В дусі братньої християнської любови розвивати діялог із іншими православними церковними спільнотами України, дбаючи про збереження та зміцнення канонічної єдности з громадами, що перебувають під омофором Блаженнішого митрополита УАПЦ Константина.

3. Схвалити заходи високопреосвященнішого архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря та єпархіяльної консисторії, вжиті для реєстрації статутів Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) протягом 2003-2006 рр.

4. Прийняти до виконання статути Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о), зареєстровані Державним департаментом у справах релігій Міністерства юстиції України 29 березня 2006 р., як правну основу для церковного служіння на час до утворення єдиної Помісної Церкви в Україні.

5. Опублікувати окремо й вмістити в електронних засобах інформації статути Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та консисторії Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) та інші канонічні документи, що визначають внутрішній устрій Харківсько-Полтавської єпархії та її стосунки з іншими церковними спільнотами та державою.

6. Звернутися до Генерального прокурора України з запитом про звільнення приміщення Патріярхії та повернення майна Свято-Михайлівської та Різдво-Богородичної парафій Харківсько-Полтавської єпархії, редакції газети "Наша віра" і Українського центру візантиністики і патрології.

7. Рекомендувати єпархіяльним установам і парафіяльним громадам Харківсько-Полтавської єпархії внести до статутів зміни і доповнення (або прийняти нові редакції статутів), що відображали б їхню канонічну належність до оновленої Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ.

8. Консисторії налагодити працю юридичної служби, яка б надавала правний захист і консультації єпархіяльним установам і парафіяльним громадам.

9. Інформацію про порушення прав людини й утиски на підставі релігійних переконань парафіяльним громадам негайно надсилати до консисторії, а прес-центрові оперативно передавати до іноземних посольств, міжнародних і національних правозахисних організацій.

10. Розвивати стосунки з політичними партіями, правозахисними й громадськими організаціями, виходячи зі спільної мети подолання в суспільстві тоталітарної свідомости й творення в Україні громадянського суспільства.