"БЛАГОСЛОВЛЯЮ"

Розкол православної спільноти України важко позначається на духовному житті українського народу. Він суперечить Христовому заповітові єдности ("Щоб усі були одно"), викликає напруженість у стосунках між громадами, унеможливлює зосередження на євангельській проповіді та руйнує суспільну довіру до Церкви. Ситуація розколу створює ґрунт для проникнення в релігійні організації осіб з сумнівними свяченнями, порушників церковних канонів, злочинців і авантюристів.

Фундаментальними причинами розколу є антиканонічне переведення Київської митрополії з-під омофору Константинопольської Церкви-Матері у юрисдикцію Московського Патріярхату (1686 р.), втручання суспільно-політичних чинників у церковне життя та внесення в церковне життя людських амбіцій. Самочинне проголошення автокефалії Української Церкви або здобуття автокефалії від Російської Церкви, що 1448 р. відійшла від Київської митрополії, не зможе зняти цієї проблеми. Тому Харківсько-Полтавська єпархія, що 1942 р. ввійшла в єдність з УАПЦ, приймає за логічну ухвалу УАПЦ з 1995 р. про повернення під омофор Всесвятішого Вселенського Патріярха задля здобуття в лоні Церкви-Матері єдности Помісної Української Церкви та отримання від Константинопольського Патріярха канонічної автокефалії.

Перемовини Патріярха Димитрія з Митрополичою Радою УПЦ в США взимку 1998-1999 рр., Архиєрейський собор УАПЦ 4 жовтня 1999 р. та Помісний Собор 2000 р. започаткували рух Української Автокефальної Православної Церкви до виходу з кризи та канонічного унормування. Але під впливом спрямовуваного московськими державними діячами режиму Леоніда Кучми цей рух було зупинено. Новий розкол, вчинений митрополитом Мефодієм (Кудряковим) та його поплічниками, відкинув УАПЦ назад у минуле. Рішення Помісного Собору 2000 р. були зневажені. Львівська, Івано-Франківська й Тернопільська єпархії припинили поминання духовного провідника УАПЦ митрополита Константина, розірвали зв'язки з Патріярхією УАПЦ й таким чином вийшли зі складу УАПЦ. Канонічне життя УАПЦ після 2000 р. припинилося. Львівська єпархія 4 березня 2005 р. проголосила себе автономною частиною Вселенської Патріярхії.

Харківсько-Полтавська єпархія, діючи на засадах наради 27 липня 1942 р. як складова частина УАПЦ, ухвалами єпархіяльних соборів з 2001-2003 рр. визначила своє місце в сучасному церковному житті України як місцева Церква, що входить до єдиної Святої Соборної Апостольської Церкви за посередництвом Блаженнішого митрополита Константина - канонічного спадкоємця митрополита Полікарпа й Патріярха Мстислава в очолюванні УАПЦ та архиєрея Константинопольської Церкви-Матері, повноважного вести українські православні спільноти до єдиного престолу. Статут Харківсько-Полтавської єпархії, прийнятий за ухвалою І єпархіяльного собору 1992 р. ХІІ єпархіяльним собором 11 квітня 2003 р., передбачає збереження координаційних стосунків з іншими єпархіями УАПЦ під духовним проводом митрополита УАПЦ в діаспорі.

Єпархіяльний собор схвалює і підтримує звернення архиєпископа Ігоря, митр. прот. Юрія Бойка, Євгена Сверстюка та Валентини Чешкової про скликання чергового Помісного Собору УАПЦ. Леґітимність цього собору і його канонічний авторитет для поділеної Православної Церкви в Україні обумовлюватимуться тим, чи буде він очолений повноважним представником Його Всесвятости Вселенського Патріярха Варфоломея або духовного провідника УАПЦ Блаженнішого митрополита Константина. У Соборі не можуть брати участи особи з сумнівними свяченнями, пересвятами або особи, не належні до УАПЦ. Не слід забувати, що Собор 2000 р. ухвалив почати підготовку до об'єднавчого Всеукраїнського Православного Собору, і скликання чергового партикулярного Собору УАПЦ може стати відступом від програми становлення єдиної Помісної Церкви в Україні.

Керуючись цими міркуваннями, покладаючи надію на животворчу благодатну дію Святого Духа в зціленні Церкви від розколів, Єпархіяльний Собор ухвалює:

1. Підтримати пропозицію про скликання Помісного Собору УАПЦ в червні 2005 р.
2. Просити Його Всесвятість Вселенського Патріярха Варфоломея та Блаженнішого митрополита Константина благословити проведення Помісного Собору УАПЦ й направити на Собор свого представника для очолювання праці Собору.
3. Головною метою Помісного Собору вважати створення механізмів переходу єпархій УАПЦ до складу єдиної канонічно визнаної Української Православної Церкви.
4. Підготовку до Помісного Собору має здійснювати Патріярхія УАПЦ, сформована за ухвалою Помісного Собору 2000 р.
5. Делеґатами й учасниками Помісного Собору не можуть бути особи й громади, що вийшли з підпорядкування духовному провіднику УАПЦ митрополиту Константину та не виконують вимог Статуту УАПЦ.
6. Просити митрополита Константина, щоб захистив Харківсько-Полтавську єпархію від спроб її руйнування групою Валерія Кудрякова ("митрополита Мефодія").
7. Звернутися до Всесвятішого Вселенського Патріярха Варфоломея, до архиєреїв УПЦ в США з проханням про батьківські настанови щодо дальших дій Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ.
8. Доручити архиєпископу Ігореві доопрацювати статут Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ і подати його на реєстрацію до Кабінету Міністрів України.
9. Дозволити приєднання до Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ парафіям УАПЦ з інших областей України.
10. Вимагати від голови Патріяршого Суду митр. прот. Миколи Кавчака відповіді на позовні заяви щодо канонічних провин Мефодія (Кудрякова) і дійсності його повноважень як архиєрея. В разі ухиляння від виконання своїх обов'язків головою Патріяршого Суду митр. прот. Миколом Кавчаком просити членів Патріяршого Суду зібрати його засідання без участи голови.
11. Вважати неможливим молитовне спілкування з групою Валерія Кудрякова ("митрополита Мефодія") та іншими неканонічно поставленими, пересвяченими й позбавленими сану особами, та їхню участь у Помісному Соборі.
12. Звернутися до МВС з попередженням про погрози оточення Валерія Кудрякова ("митрополита Мефодія") захопити парафії УАПЦ в Харківсько-Полтавській єпархії.