Звернення до читачiв Веб-сторiнки
Харкiвсько-Полтавської єпархiї
Української Автокефальної Православної Церкви

Дорогi Брати i Сестри!

Церква несе нам вiчну таємницю П'ятдесятницi, сходження на людську спiльноту благодатних дарiв Святого Духа. В нiй завжди лунають Христовi слова, якi священнослужитель виголошує в таїнствi хрещення: "Тож iдiть, i навчiть всi народи, хрестячи їх в iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа, навчаючи їх зберiгати все те, що Я вам заповiв" (Мт. 28:19-20). А святий апостол Павло застерiгає нас усiх, покликаних до апостольського служiння в свiтi: "Горе менi, коли я не звiщаю Євангелiї!" ( 1 Кор. 9:16).

Мiсiйна мета Церкви кличе нас iти в свiт, проповiдувати Євангелiє, проголошувати народам Божий задум. Звiщаючи Євангелiє, Церква робить своїх вiрних учасниками спасенного вiдкуплення, вириває їх з рабства фальшивих учень, поєднує з Христом у Його мiстичному тiлi - святiй Церквi.

Друга половина ХХ ст. стала для некомунiстичного свiту часом вiдкриття гострих проблем, iманентно притаманних захiдному лiбералiзмовi, та пошуку їхнього розв'язання. Закiнчився перiод, коли Церква дала створити в суспiльнiй свiдомостi образ iнстуцiйної, замкненої й оточеної мурами фортецi, зачиненої для свiту. Утверджується бачення Церкви як народу Божого й спiльноти всiх хрещених. Виявом такого бачення в захiдному християнствi став проголошений папою Iоаном XXIII (аджорнаменто) (iтал. aggiornamento - осучаснення), курс на внутрiшнє оновлення Церкви. Саме слово (aggiornamento) запозичене з мови iталiйської бухгалтерiї й буквально означає "привести книгу в сьогоднiшнiй стан". В мовi Церкви воно було витлумачено iнакше: доручену в Церквi iстину не можна сповiщати вчорашньою мовою, мовою епохи, що застарiла через духовну еволюцiю. "Первiсний текст" слiд читати й iнтерпретувати як "текст часу".

Католицька Церква декларувала й ствердила нове бачення своєї мiсiї в догматичнiй конституцiiї про Церкву II Ватиканського собору (1964) {Свiтло народiв} (Lumen gentium). Дещо пiзнiше папа Павло VI в енциклiцi (Evangelii nuntiandi) (1974) висловив думку про необхiднiсть сповiщати Євангелiє новим чином. I вже в останнiй чвертi ХХ ст. з'явився термiн "нова євангелiзацiя".

Для посткомунiстичної України й бiльшостi iнших православних народiв, що пережили жахи атеїстичного терору, основою нової євангелiзацiї стає елементарна релiгiйна освiта, знайомство з Бiблiєю, богослужбовою культурою, опанування мистецтвом молитви, вiдновлення суспiльного статусу Церкви. Патрiярх Київський i всiєї України Мстислав (1898-1993) писав у своєму Заповiтi: "Наша Православна Церква - страдниця через лиху долю сьогоднi мусить наново виборювати собi авторитет... Тому-то й нагадую, що в чеканнi тому ми повиннi тримати святу Церкву нашу в чистотi. Не забуваймо, що виросте те, що посiємо i як доглянемо. I нехай кожний пожне те, що посiяв. Так воно є у цьому свiтi. I не закривайте очi на свої недосконалостi. Говорiмо вiдкрито про них, але говорiмо культурно i чесно... Якщо не вiддамо належного Боговi й душам нашим, то залишимося без вiри, залишимося знову без держави. А коли i те, i друге треба вiдбудовувати, а це iсторична необхiднiсть, то треба забути про злобу, заздрощi й iнтриги. Шукаймо в серцях своїх християнську любов, миролюбство, благодатнiсть розуму".

З цього пошуку починається нова євангелiзацiя України - поновне осяяння нашого народу свiтлом Христової Доброї Новини (по-грецькому - euaggelion). Але сама технологiя здiйснення нової євангелiзацiї мусить враховувати мову сучасної суспiльної комунiкацiї, динамiку розвитку iнформацiйних мереж. Адже справжня наука, що веде до глибшого пiзнання таємниць Божого творiння, не може спричиняти розриву мислячої особистостi з Богом, - вона пiдносить мислителя до верховин мiстичного осяяння глибиною мудростi Божого Провидiння. I розвиток iнформацiйних технологiй може мiцнiше пов'язати нас у єдину Христову спiльноту, допомагаючи долати фiзичний опiр вiдстаней i захиснi бар'єри iндивiдуалiстичного усамiтнення.

Українська Автокефальна Православна Церква особливо зацiкавлена в таких сучасних формах подолання iнформацiйної блокади, утвореної довкола неї силами, що прагнуть пiдпорядкувати церковне життя запитам обмежених i невибагливих полiтикiв. Її сила - в пiзнаннi й поширеннi правди про православне суспiльне вчення, церковнi канони, iсторiю Христової Церкви в Українi. Її перспектива - у входженнi в єдину православну спiльноту, де першим серед рiвних i найвищим моральним авторитетом є Всесвятiший Вселенський Константинопольський Патрiярх, в юрисдикцiї котрого наша Церква перебувала до 1686 р. i томосом якого вiд 1924 р. дiстала канонiчну пiдставу до автокефального устрою. Її мiсiя в Українi - у твореннi тiєї євангельської закваски, яка дозволить у недалекому майбутньому подолати взаємне вiдчуження й почати процес воцерковлення й нацiональної консолiдацiї в Єдинiй Помiснiй Автокефальнiй Церквi та в здоровому середовищi, що мусить складатися довкола неї.

Хай же Боже благословення перебуває на всiх причетних до створення Веб-сторiнки Харкiвсько-Полтавської єпархiї Української Автокефальної Православної Церкви, на її упорядниковi Iгоревi Олексiєнку й доброчинцях, котрi фiнансують її вихiд. I нехай Господь, у Тройцi Святiй Єдиний, дасть нам усiм, що поєднуються в складаннi й знайомствi з цiєю сторiнкою, пiзнати за її посередництвом щастя єднання в однiй спiльнотi - Христовiй родинi, осяянiй євангельським свiтлом i сповненiй благодатними дарами Святого Духа.

Слава Iсусу Христу!

+ IГОР
архиєпископ Харкiвський i Полтавський
1 серпня 1999 р.